Результати пошуку

У своїх публікаціях роспропагандисти та дезінформатори невтомно називають російський, український та білоруський народи "братськими". Цей ідеологічний конструкт неодноразово використовували в радянських підручниках з історії, а тепер - за традицією - він використовується і в російських. Але якщо копнути глибше, у цього "братерства" є й зворотна сторона. І одну з ілюстрацій ми бачимо в свіжому дезінфомоніторингу. Одночасно із запевненнями у братерстві, роспропагандисти знову і знову зневажливо називають українців "хохлами". Ну а що, це ж по-братньому, це не образливо, вони ж завжди так говорили? При цьому називати себе "москалями" або "кацапами" автори публікацій чомусь не поспішають. Але й на "хохлах" вони не спиняються. Вкотре обмусолюючи тему продажу землі в Україні, говорять про те, що іноземці збираються відібрати землю в "українських папуасів". Ну а те, що в кожній другій публікації українці постають як "нацисти", читачів наших дезінфомоніторингів, мабуть, уже не дивує. Виникає запитання: якщо вони вважають нас такими вже "братами", то чому вживають принизливі слова на нашу адресу? Можливо, теза про "братерство" потрібна для чогось іншого? Одна з можливих відповідей: без концепції "братерства", яке утворилося ще в часи Київської Русі, зруйнується підгрунтя для російської історії, так само як зруйнуються й їхні претензії на київський спадок і в цілому на українські землі. А обгрунтовувати своє походження від угро-фінських народностей (як воно й є насправді), від "чуді", "мері" та "весі", росіянам зовсім не кортить. Бо тоді їм доведеться залишатися в своїх межах, і претендувати на чужі території буде вже неможливо. На щастя, нам усе краще вдається виплутуватися з цих "братніх" обіймів - у нас навіть є поширений мем "мишебраття". Чого не скажеш про інший псевдо-братній народ - білорусів. Схоже, вони приречені загрузати в російських обіймах дедалі більше. ... віа

Проявлення образу святого – подія неординарна. Там, де віруючі помітили такий феномен, розпочинаються масові паломництва! Біля нерукотворних образів люди просять у вищих сил зцілення і кращої долі… А от критики часто ставлять під сумнів сам факт та можливість дива і намагаються пояснити усе фізичними процесами або ж оптичним обманом. Ось і мені пригадався момент з власного життя, котрий не забувається. Служив я тоді в лавах совітської армії і мене власне закинуло поміж-іншого в місто Івано-Франківськ. Був рік 1987-й, десь середина літа. В силу певних обставин я, будучи звиклим молодшим сержантом-"срочником", мав вільний вихід в місто. Ось тоді я став свідком просто фантастичного феномену: Прогулюючись, я звернув увагу на людей, що то тут, то там збираються купками і дивляться ... на вікна звиклих житлових багатоповерхівок. Як з'ясувалось, причиною було масове проявлення образу Матінки Божої. Так - я бачив це власними очима також і засвідчую - це справді було, і було масово - по всьому місту Івано-Франківську. Я спеціально обійшов не один квартал - як в центрі, так і на околицях, за річкою спостерігались ці Чуда. Якщо описати словами - то виглядало це як райдужні кольорові розводи, що на шклі вікон утворювали чіткий, явно видимий образ ікони Матінки Божої. Я щойно заґуґлив - таке явище не рідкість насправді : "Відповідь на запит про виявлення плям дає представник Guardian Industries: Кольорові розводи на склопакетах викликані явищем інтерференції (накладення) світлових хвиль в склопакеті. При проходженні світла через склопакет проходить багаторазове відбивання світла в паралельних внутрішній і зовнішніх поверхнях скла з наступним накладанням один на одного. Даний ефект найчастіше проявляється в склопакетах зі склом однакової товщини при умові, що скло максимально паралельне одне одному (по суті - чим краще зібраний пакет тим більша у нього ймовірність появи інтерференції). Для того щоб перевірити чи інтерференція з'являється на пакеті чи ні, достатньо натиснути долонею в центрі пакету і полоси зміняться." Звісно - мені нині відомо про так звані «сенсорні ілюзії доповнення», Парейдолію ... але ж це було по-перше досить масовим явищем (бачили сотні, якщо не тисячі городян і гостей міста, котрі спеціально приїздили подивитись) і картинка проявлялась ну дуже чітко і явно, ну а по-друге - в ті часи про склопакети ще ніхто навіть не чув - стояли звиклі дерев`яні вікна з нашими шибками. Вже кілька разів намагався знайти черех Ґуґль якісь згадки про ці події - на жаль безуспішно. Тому ось вирішив описати це явище тут - адже я таки живий свідок :)

Путін назвав вступ України в НАТО "червоною лінією" для Росії Президент Росії Володимир Путін виступив проти розширення НАТО, шляхом інтеграції України. За його словами, це "червона лінія" для Москви. Про це йшла мова в ефірі російського телеканалу "Росія 24". "Уявіть собі, що Україна стане членом НАТО. Підлітний час ракети від Харкова чи Дніпропетровська до Москви зменшиться до 7-10 хвилин. Це для нас червона лінія чи ні?" - заявив президент РФ. Також російський президент заявив, що половина українців нібито не хочуть, щоб країна вступала в НАТО, і "це розумні люди, тому що розуміють, що не хочуть бути на лінії вогню, не хочуть бути розмінною монетою чи гарматним м'ясом". А Іскандери вже не сміються? ;)

Щойно на одному релігійному форумі у Фейсбуці помітив ось таке: "Мучить одне питання. Прочитав, що 21 червня привезуть мощі Івана Павла 2 у Львівську церкву до 20 річниці його приїзду на нашу землю. Так от питання, чи правильно це поклонятись останкам померлої людини? Адже заповідь гласить "не май інших богів окрім мене". І знаю, що усопшому потрібно дати вічний спокій, а не возити останки по всьому Світу? Чому церква це робить, всупереч своїм законам? Як розуміти?можливо в когось якісь думки?" ... І справді - дуже дивна традиція з отими мощами :/ "Наче в КЦ вже давно заборонено розчленувати тіла святих, за винятком коли незначні фрагменти тіла вже самі відділилися, тоді їх поміщують в реліквіарій. Можливо тут йдеться напр про волосину чи частинку якоїсь реліквії, не тіла?" - пише Olga Matsyuk у відповідь на тому-ж форумі... Щодо мощей святих, то вони вшановуються християнами від перших віків, і це вшанування має зв’язок з вірою у Втілення Христа («Слово стало тілом», Йн 1, 14), та з вірою у Воскресіння Христа у тілі, а також майбутнього воскресіння всіх померлих. Взагалі, дотепер у Східних Церквах Служба служиться на «антимінсі» – матеріалі з вкладеними всередину мощами якогось святого. Щодо богословського обґрунтування такої практики, то ще Августин подав критерії правильного підходу до цієї справи. У своєму творі «Град Божий», в 10-й Книзі, він розрізняє «поклоніння» та «вшанування» (лат. «adoratio» і «veneratio», грец. «latreia» і «douleia»). Єдиному Богу належиться «поклоніння», натомість по відношенню до творінь може бути лише «вшанування», подібно як діти вшановують батьків. Мощі не мають самі в собі якоїсь чудодійної сили. Подібно як і книга, яка називається Святим Письмом, складається з обкладинки, зшитого паперу та надрукованих літер і є для християн святинею, або іншими словами – реліквією, проте не дає нікому благодать сама по собі. Лише читання Святого Письма з вірою, і втілення прочитаного в життя приносить плоди...

Не так давно я відкрив демо-рахунок FOREX і почав щодня тренуватись ... Результати (див. фото) досить обнадійливі і навіть несподівані. Але є одне але: Загальновідомо, що більшість трейдерів-початківців досить вигідно торгують на демо-рахунку, але коли вони переходять в Реальність, торгуючи за власні кошти, послідовність втрат може виникати одна за одною. Чому так трапляється? На демо-рахунку важко зрозуміти, які ставки насправді були б виконані на реальному ринку. Це стосується входів в угоди і виходів з них, і, отже, результати, отримані на демо-рахунку, в кращому випадку дуже суб’єктивні, а в гіршому - абсолютно неточні. Також демо-рахунки завжди надають більше стартового капіталу, ніж той, що насправді буде використовувати трейдер для реальних торгів. Імітована торгівля з більшим обсягом капіталу, ніж насправді буде реалізовано, може забезпечити нереальну межу безпеки для трейдера. Більший капітал дозволяє легше відшкодувати невеликі збитки - збитки на меншому рахунку важче відшкодувати. Демо-рахунок не може імітувати емоції страху і сподівання (або жадібності), які трейдер відчує на реальних грошах: Це одна з найбільш неприємних відмінностей між модельованою та реальною торгівлею. Страх втратити власний капітал може завдати хаосу перевіреній торговій системі і перешкодити трейдеру застосувати її належним чином. Жадібність (або сподівання, що втрачена позиція повернеться до прибутковості) може мати той самий ефект, утримуючи торговця у торгівлі ще довго після того, як вона повинна була б бути закритою. Проблема полягає в тому, що змодельовані результати рідко співвідносяться з фактичними результатами торгівлі. Тому трейдер-початківець повинен добре усвідомлювати, що при торгівлі реальними грошима (на відміну від імітованих грошей) його досягнення, капітал та емоції можуть бути дуже різними, і часто непердбачуваними. Імітоване торгове середовище надає трейдеру лише можливість звикнути до програмного забезпечення, яке вони використовуватимуть зі своїм брокером для торгівлі на ринках. Однак, коли людина переходить на реальну торгівлю після демо-рахунку, слід бути дуже обережним і готовим до нових, зовсім інших емоцій, а отже і результатів ...

Не так давно я нарешті зареєструвався в Інстаграмі і мені впало в око те, що там і надалі є популярною шахрайська схема, яку вже ось понад рік тому було помічено у фейсбуку. У соцмережі активно пропонують взяти ваш акаунт в оренду. За це власник акаунту начебто може отримати від 50 грн за перший тиждень до 2,7 тис. грн за місяць, а то і білше. Але такий вид підробітку – однозначно шахрайство, яке позбавить вас особистих коштів. Журналіст Вадим Рибачук з’ясував, як працює ця схема і чому вона небезпечна. Він відповів на два рекламні оголошення. В одному випадку оренда відбувалася технічно – через віддалений доступ до комп’ютера за допомогою фішингового ПЗ (що особливо небезпечно, бо таким чином шахраї отримують ще і повний доступ до всіх ваших файлів!), в іншому – відразу попросили скинути пароль і логін. На питання, для чого їм акаунт, відповідали, що вони орендують акаунти саме з України, тому що тут начебто дешевша реклама. Або за те, що в РФ є податок на рекламу, а з українських акаунтів її робити дешевше. З тих же причин просять підв’язати в рекламний кабінет свою платіжну картку, на яку вони (шахраї) нібито будуть пересилати кошти на рекламу в Фейсбуці і винагороду за оренду. Для чого насправді потрібна оренда акаунту? В першу чергу, “орендарі” поцікавилися, чи користувався Вадим рекламним кабінетом у Фейсбуку. Очевидно, їм потрібно було зрозуміти, чи можна потенційного користувача обдурити. Бо хто користувався, той знає, що до кожного акаунту в Фейсбуці за замовчуванням прив’язаний особистий рекламний кабінет. Розрахунок за рекламу в Фейсбуці робиться постфактум – спочатку користуєтеся рекламою і після досягнення певної суми або дати з вашої картки списуються кошти. Якщо ви вчасно платите за рекламу і витрачаєте багато грошей – зростає ліміт, на який можна користуватися рекламою. Тобто, якщо ви підпишетеся на оренду акаунту, перші рази ви можете навіть отримати якісь міні-оплати. Але дуже швидко очікуйте борг перед Фейсбуком, або несподівано списаної суми з картки...

Спойлєр ... >> НІЯК ! При реєстрації домена за замовчуванням всі зазначені Вами дані будуть відкриті при запиті інформації через систему WHOIS. Такими є вимоги міжнародної організації ICANN, яка керує доменними іменами. Але безліч урядів приймає ті чи інші закони про захист персональних даних громадян. Наприклад через такий закон в Україні усі українські домени не виводять дані про власника домену... Винятком є безкоштовний домен PP.UA -> контактні дані власника акаунту завжди відкриті, а функція приховування даних недоступна (згідно з регламентом роботи доменної зони). Тому при реєстрації вартує знати, що приховати опісля свої персональні дані буде неможливо. А видалити вже зареєстрований домен буде дуже складо і займе багато часу. віа

"Є помилковим вважати багатство чимось у своїй суті метафізично негативним. З другого боку, також є помилковим судити Божу благодать мірилом багатства. Є люди, котрі мають по п'ятдесят років, в яких життя є більш-менш (принаймні в матеріальних категоріях) визначене, воно не зміниться. Вони є, можна сказати в моральних термінах, приречені доживати свій вік в убогості, може навіть у крайній убогості -- але для них не є закрита християнська проповідь. Не кожен християнський досвід носить американську усмішку, не кожне життя закінчується так, як голівудський фільм -- життя є драматичне, в житті є мірки, які не відповідають бізнесовому плану, що обов'язково має наприкінці року мати прибуток. Остаточно, якщо ми подивимося на Христове свідчення, його хронологічне життя закінчилося абсолютною катастрофою, втратою всього: втратою гідності, втратою друзів, втратою майже всіх родичів, крахом проповіді -- тих дванадцять, котрі були найближче, - навіть вони не змогли його зрозуміти за життя ..." * * * "Досвід християнства є антиномічний. Є такий богословський термін, у ньому поєднуються ті речі, які для нашої логіки є несумісні. От такий заклик Христа: хочеш бути першим -- будь останнім, хочеш врятувати своє життя -- мусиш його втратити. Для нашої логіки, зокрема бізнесової, це є абсурд. І це є щось, що годі проаргументувати, його не можна довести, в цю логіку треба ввійти, треба пережити." © О. Борис ҐУДЗЯК

"Отож, не журіться про завтрашній день, бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи!" Вiд Матвiя 6:34 UBIO Всім привіт! А Вам що допомагає? Мені особисто допомагає проста фраза одного ченця. Дуже проста. Він говорив: "Господь дає нам сил рівно на один день." Не треба поки думати про майбутнє. Про те, як завтра встанеш і що зробиш. І що будеш відчувати. Треба ось цей день прожити і максимально викластися. Подолати труднощі настільки, наскільки можеш. Зробити стільки кроків, наскільки вистачить сил саме в цей день. Тому що на один день сили завжди даються. А завтра ... Завтра все може змінитися на краще. І чорні хмари почнуть поступово спливати за горизонт. Головне - день прожити. Анна Кірьянова- психолог, філософ, письменник. via Вячеслав Толстокоров

У своїй попередній замітці про психоаналітичну терапію я не торкнулася питання, від якого вважають за краще ухилятися теоретики практичного психоаналізу. Питання полягає в наступному: чи завжди травма є тим, від чого необхідно позбавлятися. Причина ухилення в тому, що психоаналіз обґрунтовує своє існування беззастережно позитивною відповіддю на це питання. Уже Фуко у своїй книзі "Народження клініки" вказав, що концепти хвороби і терапії - це мінливі соціальні конструкти. Іншими словами, те, що ми називаємо хворобою - це не стільки певний об'єктивний феномен, як спосіб його інтерпретації. З цієї причини певний стан організму людини, який в рамках певної світоглядної парадигми вважається таким, що потребує терапії яко відхилення, в рамках іншої світоглядної парадигми може вже не вважатися таким. Розробці терапевтичної методики логічно передує уявлення про те, як повинен функціонувати організм людини в нормальному (здоровому) стані. Саме до цього стану нормальності терапія і покликана наблизити пацієнта. Розробка нових методів терапії та удосконалення вже існуючих - основний предмет турботи таких дослідницьких сфер як психоаналіз, психологія і психіатрія. Але саме теоретичні підстави цих розробок (уявлення про нормальний стан, яке повинно стати результатом успішної терапії), рідко стають предметом критичного розгляду. Наприклад, існує безліч наукових робіт, котрі вказують на спільність тих, кого вважають геніями з пацієнтами психіатричних клінік, але умовність такого протиставлення, як правило, залишається на рівні неартикульованої інтуїції. Інший всім відомий приклад тут - Ніцше. Його божевілля прийнято вважати спонтанною подією, хоча, як зауважує Дельоз, у нас немає підстав говорити про двох Ніцше: до періоду божевілля і після, був лише один Ніцше, філософські роботи якого існують в одному континуумі з божевіллям, котре розвивалось. У психоаналізі травма зазвичай розглядається як асимільованих досвід, який не підлягає психологічній переробці. Психоаналітик покликаний допомогти пацієнтові піддати травматичний досвід психологічній обробці, тобто нівелювати дію травм. Повернемося тепер до згаданого мною питання: чи завжди потрібно позбавлятися від травм? Я готова посперечатися, що не існує жодного толкового письменника, котрий не має в арсеналі свого життєвого досвіду невиліковної психічної травми. Позбавити такого письменника дії його травматичного досвіду - значить вбити в ньому письменника. Це стосується не тільки письменників, а й будь-якої іншої людини. Травма може бути розглянута як неминучий наслідок придбання нового досвіду, адже новий досвід, за визначенням, відмінний від старого, а значить не може повністю асимілюватися з ним в несуперечливе ціле. Формування особистості обумовлено придбанням нового досвіду. Особистість - це колекція шрамів, які залишилися від травм, завданих життям. Потрібно бути абсолютно позбавленим почуття смаку в людях, щоб намагатися перетворити їх на безформну аморфну ​​масу - пацієнтів психоаналітичних кабінетів, котрі вилікувалися від травм. © Julie Reshe

Якщо вам пощастить, ви залишитеся одні. Зовсім одні, коли нікого не буде поруч і доведеться шукати опору на землю і на себе. Якщо вам пощастить і це буде в правильний час, життя вдарить у вас, щоб розколоти як горіх і дістати ядро. Якщо вам пощастить і буде правильний час, вам буде боляче. Так боляче, що цей біль майже змусить померти, а потім допоможе переродитися зсередини. Якщо вам пощастить, ви будете плакати. І ці сльози нічим неможливо буде стримати. І через них прийде звільнення, а потім і справжнє життя. Якщо вам пощастить, ви будете уразливі при інших людях. І ніяк не зможете це заховати. І тоді зрозумієте, хто з вами, а хто ні. Якщо вам пощастить, ви не будете знати відповідей на запитання. І тоді доведеться щось вигадувати самостійно. Якщо вам пощастить, ви розчаруєтеся в людях, ідеях, вчителях і добрих чарівниках. І, переживши це, зможете дивитися на реальний світ. Якщо вам пощастить і буде правильний час, вам не буде в кого запитати поради. Зовсім ні в кого. І доведеться знайти внутрішній компас. Якщо пощастить і буде правильний час, вам буде нестерпно, настільки що доведеться щось зробити з цим або просто розслабитися і дозволити світу щось з вами зробити. Якщо вам пощастить, ви втратите, обдуритесь, будете зраджені і майже розчавлені. І це “майже” відкарбується на обличчі зморшками мудрості. І досвід залишиться з вами на все життя. Якщо вам пощастить, у вас не залишиться грошей. І доведеться вступати в реальні відносини з людьми, яким раніше можна було просто заплатити. Якщо вам пощастить, у вас буде дуже багато грошей, ви осягнете глибину відчаю, коли розвіється ілюзія, що щастя в них. Якщо вам пощастить, вас далеко не всі будуть любити. І потрібно буде налаштувати внутрішню систему цінностей. А бажання всім подобатися відпустить ваше горло. Якщо вам пощастить, хтось близький відвернеться від вас. І ви пізнаєте ціну моментам щастя. Якщо вам пощастить, ви зіткнетеся з улюбленими лицем в лице. І буде дві правди. Їх і ваша. І ви відчуєте дзвінкий простір між окремими Вселеними, які ледь стикаються. Якщо вам пощастить, ви зможете все це витримати. І знайти спосіб перетворення себе. Відчуєте ту внутрішню алхімію, яка робить з болю красу. Зі злості смиренність. Зі страху звершення. А з радості надихаючий приклад. Провина і сором вичищають душу, як двірник вимітає старе сміття. А шрами перетворюють в двері. Якщо вам пощастить і буде правильний час … © 22.02.16 Аглая Датешидзе