Щойно на одному релігійному форумі у Фейсбуці помітив ось таке:
"Мучить одне питання. Прочитав, що 21 червня привезуть мощі Івана Павла 2 у Львівську церкву до 20 річниці його приїзду на нашу землю. Так от питання, чи правильно це поклонятись останкам померлої людини? Адже заповідь гласить "не май інших богів окрім мене". І знаю, що усопшому потрібно дати вічний спокій, а не возити останки по всьому Світу? Чому церква це робить, всупереч своїм законам? Як розуміти?можливо в когось якісь думки?" ...
І справді - дуже дивна традиція з отими мощами :/
"Наче в КЦ вже давно заборонено розчленувати тіла святих, за винятком коли незначні фрагменти тіла вже самі відділилися, тоді їх поміщують в реліквіарій. Можливо тут йдеться напр про волосину чи частинку якоїсь реліквії, не тіла?"
- пише Olga Matsyuk у відповідь на тому-ж форумі...
Щодо мощей святих, то вони вшановуються християнами від перших віків, і це вшанування має зв’язок з вірою у Втілення Христа («Слово стало тілом», Йн 1, 14), та з вірою у Воскресіння Христа у тілі, а також майбутнього воскресіння всіх померлих. Взагалі, дотепер у Східних Церквах Служба служиться на «антимінсі» – матеріалі з вкладеними всередину мощами якогось святого.
Щодо богословського обґрунтування такої практики, то ще Августин подав критерії правильного підходу до цієї справи. У своєму творі «Град Божий», в 10-й Книзі, він розрізняє «поклоніння» та «вшанування» (лат. «adoratio» і «veneratio», грец. «latreia» і «douleia»). Єдиному Богу належиться «поклоніння», натомість по відношенню до творінь може бути лише «вшанування», подібно як діти вшановують батьків.
Мощі не мають самі в собі якоїсь чудодійної сили. Подібно як і книга, яка називається Святим Письмом, складається з обкладинки, зшитого паперу та надрукованих літер і є для християн святинею, або іншими словами – реліквією, проте не дає нікому благодать сама по собі. Лише читання Святого Письма з вірою, і втілення прочитаного в життя приносить плоди...
Comments