Стругацькі. "Далекая Радуга".

Згадалося ось таке. 1963 рік 

«...— Знаєте, це давнє побоювання: машина стала розумнішою за людину і підкорила її собі… Пів століття тому в Массачусетсі запустили найскладніший кібернетичний пристрій, який коли-небудь існував. З якоюсь там феноменальною швидкодією, неймовірною пам’яттю і все таке… І пропрацювала ця машина рівно чотири хвилини. Її вимкнули, зацементували всі входи й виходи, відключили енергію, замінували і обнесли колючим дротом. Справжнім іржавим колючим дротом — хочете вірте, хочете ні. 

— А в чому, власне, справа? — спитав Банін. 

— Вона почала по_в_о_д_и_т_и_ с_е_б_е_, — сказав Горбовський. 

— Не розумію. 

— І я не розумію, але її ледве встигли вимкнути. 

— А хтось розуміє? 

— Я говорив з одним із її творців. Він взяв мене за плече, подивився мені в очі й сказав лише: «Леоніде, це було страшно». 

— А, — сказав Банін. — Дурниці. Це мене не цікавить. 

— А мене цікавить, — сказав Горбовський. — Адже її можуть увімкнути знову. ...»

https://sl8.online/post/3FECse62DIOQztcirAJ26FGlyfO

5 жорстких правил життя після 60

5 жорстких правил

ЖИТТЯ ПІСЛЯ 60.

1. Гроші надійніші за дітей.

Діти – це кохання, але не пенсійний фонд. Накопичуй сам, відкладай, думай про себе. Навіть маленька подушка безпеки - це вже свобода.

2. Здоров'я – твоя головна робота.

Все інше - нісенітниця, якщо немає сил підвестися з ліжка. Присідання, ходьба, менше цукру – банально, але працює.

3. Вчись радіти сам.

Чекаєш на увагу і щоразу - сум. Потрібно вміти радіти самостійно, маленькими дозами: смачна вечеря, книга, гарна музика. Це щеплення від зневіри.

4. Старість - не привід для слабкості.

Деякі перетворюються на вічних скигліїв і від них тікають навіть найближчі. Слабкість викликає лише роздратування. Люди поважають тих, хто тримається, коли важко.

5. Сподівайся і покладайся тільки на себе.

https://www.facebook.com/share/p/1EvitHgjaC/

Чому Я інтроверт і хто вони такі?

Інтроверти — це не люди, які не люблять людей.

І тим більше не “дивні”, не “замкнуті”, не “холодні”, як їх часто намагається показати суспільство.

Просто вони по-іншому відчувають цей світ.

Їх виснажує не людина.

Їх виснажує шум без змісту.

Розмови без глибини.

Сміх без щирості.

Слова, за якими нічого немає.

Інтроверт не тікає від суспільства.

Він тікає від фальші.

Від того, де потрібно грати ролі.

Посміхатися “бо так треба”.

Підтримувати поверхневі бесіди тільки для того, щоб не виглядати “не таким”.

Вони дуже тонко відчувають людей.

І саме тому часто розчаровуються.

Бо інтроверт може довго мовчати, але якщо відкриється — то по-справжньому.

Без масок.

Без гри.

І коли він бачить нещирість, подвійність чи пусті слова — він не влаштовує конфліктів.

Він просто відходить.

Спочатку після одного розчарування.

Потім після другого.

А потім поступово вчиться бути наодинці із собою.

Не тому, що ненавидить людей.

А тому, що не хоче впускати в душу “кого попало” тільки заради кількості.

Саме тому в інтровертів часто дуже вузьке коло людей.

Одна близька людина.

Сім’я.

Кілька знайомих.

І для них це нормально.

Бо їм важлива не кількість зв’язків.

А справжність у цих зв’язках.

Інтроверт може не мати десятків друзів — але бути неймовірно глибокою, відданою і щирою людиною.

Вони не самітники через божевілля.

Не через “маніакальність”.

Не через холодність.

А через надмірну чутливість до брехні, поверхневості й емоційного шуму.

Це люди, які втомлюються від світу, де стало занадто багато слів — і занадто мало щирості....