5 жорстких правил життя після 60

5 жорстких правил

ЖИТТЯ ПІСЛЯ 60.

1. Гроші надійніші за дітей.

Діти – це кохання, але не пенсійний фонд. Накопичуй сам, відкладай, думай про себе. Навіть маленька подушка безпеки - це вже свобода.

2. Здоров'я – твоя головна робота.

Все інше - нісенітниця, якщо немає сил підвестися з ліжка. Присідання, ходьба, менше цукру – банально, але працює.

3. Вчись радіти сам.

Чекаєш на увагу і щоразу - сум. Потрібно вміти радіти самостійно, маленькими дозами: смачна вечеря, книга, гарна музика. Це щеплення від зневіри.

4. Старість - не привід для слабкості.

Деякі перетворюються на вічних скигліїв і від них тікають навіть найближчі. Слабкість викликає лише роздратування. Люди поважають тих, хто тримається, коли важко.

5. Сподівайся і покладайся тільки на себе.

https://www.facebook.com/share/p/1EvitHgjaC/

Чому Я інтроверт і хто вони такі?

Інтроверти — це не люди, які не люблять людей.

І тим більше не “дивні”, не “замкнуті”, не “холодні”, як їх часто намагається показати суспільство.

Просто вони по-іншому відчувають цей світ.

Їх виснажує не людина.

Їх виснажує шум без змісту.

Розмови без глибини.

Сміх без щирості.

Слова, за якими нічого немає.

Інтроверт не тікає від суспільства.

Він тікає від фальші.

Від того, де потрібно грати ролі.

Посміхатися “бо так треба”.

Підтримувати поверхневі бесіди тільки для того, щоб не виглядати “не таким”.

Вони дуже тонко відчувають людей.

І саме тому часто розчаровуються.

Бо інтроверт може довго мовчати, але якщо відкриється — то по-справжньому.

Без масок.

Без гри.

І коли він бачить нещирість, подвійність чи пусті слова — він не влаштовує конфліктів.

Він просто відходить.

Спочатку після одного розчарування.

Потім після другого.

А потім поступово вчиться бути наодинці із собою.

Не тому, що ненавидить людей.

А тому, що не хоче впускати в душу “кого попало” тільки заради кількості.

Саме тому в інтровертів часто дуже вузьке коло людей.

Одна близька людина.

Сім’я.

Кілька знайомих.

І для них це нормально.

Бо їм важлива не кількість зв’язків.

А справжність у цих зв’язках.

Інтроверт може не мати десятків друзів — але бути неймовірно глибокою, відданою і щирою людиною.

Вони не самітники через божевілля.

Не через “маніакальність”.

Не через холодність.

А через надмірну чутливість до брехні, поверхневості й емоційного шуму.

Це люди, які втомлюються від світу, де стало занадто багато слів — і занадто мало щирості....

Взаємна гонка ушкоджень ....

«Ми дамо гідну відповідь за ракетний удар по Києву».

Ця пустоцвітна бравада яксамраз і є запорукою завідомо програшної гонки ушкоджень, яка діє по перевіреній спіралі: смертоносний удар по Києву є «гідною відповіддю» путіна за атакований нафтозавод, тепер буде «гідна відповідь» на удар по Києву (щось на болотах згорить), після чого послідує «гідна відповідь» за те, що незабаром згорить.

І так до безконечності – почергові гойдалкоподібні «гідні відповіді» за принципом: хто кому завдасть більшої шкоди, збитків і руйнувань. Із тією поправкою, що в гонці ушкоджень безумовну фору має крупніший ворог.

Клієнти Вероніки Феншуй на куражі вважають себе рівнозначною стороною війни, ніби з асиметричної й диспаритетної війна чарівним помахом карти Таро стала симетричною й паритетною, а заподіяна ворогові шкода співмірна з отриманою шкодою на своїй, унадцятеро меншій, території.

Гонка ушкоджень, яка базується на злісному азарті двох гравців наввипередки, хто кому більше наруйнує, все одно зводиться до арифметичної релевантності: шкода, завдана меншому противнику, кратно перевищить шкоду, завдану крупнішому, навіть якщо вона й буде безумовно дошкульною.

Гонка ушкоджень за умов об’єктивної нерівності і в територіях, і в далекобійності, і в фізичних можливостях уражати глибокий тил означає сліпу зарубу як самоціль під знаком нескінченності. Цей безконечний пінг-понг у «гідні відповіді» можна грати азартно й самозабутньо, але його результат в умовах об’єктивної нерівності відомий наперед.

Солярка для емоцій.

(C) DROZDOV