Цікаво, а чи розголошую я зараз державну таємницю? Я ж добре пам'ятаю цей підручник з синім розмазаним штампом спецчастини і зошити для конспектів з пронумерованими сторінками, для вірності прошиті наскрізь товстою провощеною ниткою.
Цілком таємно
Я вчився на журфаці МДУ [Московський державний університет імені Ломоносова], у нас була військова кафедра. В обстановці секретності нас навчали бойової спецпропаганди - мистецтву сіяти розбрат в рядах супротивника за допомогою дезінформації та маніпуляції свідомістю.
Страшна, доповім вам, штука. Без жартів.
Бойова, або «чорна», пропаганда допускає будь-яке спотворення реальних фактів задля вирішення пропагандистських завдань. Це ефективна зброя, що використовується з єдиною метою вибивання мізків противнику.
Метод «гнилого оселедця». Метод «перевернутої піраміди». Метод «великої брехні». Принцип «40 на 60». Метод «абсолютної очевидності».
Всі ці методи і техніки ви теж насправді знаєте. Просто не усвідомлюєте цього. Як і годиться.
Нас вчили використовувати техніки бойової спецпропаганди проти солдатів армії супротивника. Сьогодні вони використовуються проти мирного населення нашої власної країни [Росії]. Уже два роки, читаючи російські газети або переглядаючи телевізійні шоу, я з цікавістю відмічаю, що люди, котрі координують в Росії вкидання та інтерпретацію новин, явно вчилися за тим же підручником, у того ж таки бадьорого полковника або його колег.
Ось наприклад метод «гнилого оселедця». Працює так. Підбирається брехливе звинувачення. Важливо, щоб воно було максимально брудним і скандальним. Добре працює, наприклад, дрібне злодійство, або, скажімо, розтління дітей, або вбивство, бажано з жадібності.
Мета «гнилого оселедця» зовсім не в тому, щоб звинувачення довести. А в тому, щоб викликати широке, публічне обговорення його ... НЕсправедливості і НЕвиправданості.
Людська психіка влаштована так, що, як тільки обвинувачення стає предметом публічного обговорення, неминуче виникають його «прихильники» і «противники», «знавці» і «експерти», оскаженілі «обвинувачувачі» і затяті «захисники» обвинуваченого.
Але незалежно від своїх поглядів всі учасники дискусії знову і знову вимовляють ім'я обвинуваченого в зв'язці з брудним і скандальним обвинуваченням, втираючи таким чином все більше «гнилого оселедця» в його «одяг», поки нарешті цей "запах" не починає слідувати за ним всюди . А питання «вбив-вкрав-спокусив чи все-ж-таки ні» стає головним при згадці його імені.
Або, наприклад, метод «40 на 60», придуманий ще Геббельсом. Він полягає у створенні ЗМІ, які 60 відсотків своєї інформації дають в інтересах супротивника. Зате, завоювавши таким чином його довіру, решту 40 відсотків використовують для надзвичайно ефективної, завдяки цій довірі, дезінформації. Під час Другої світової війни існувала радіостанція, яку слухав антифашистський світ. Вважалося, що вона британська. І тільки після війни з'ясувалося, що насправді це була радіостанція Геббельса, що працювала за розробленим ним принципом «40 на 60».
Дуже ефективний метод «великої брехні», який трохи схожий на «гнилий оселедець», але насправді працює інакше. Його суть полягає в тому, щоб з максимальним ступенем впевненості запропонувати аудиторії настільки глобальну і жахливу брехню, що практично неможливо повірити, що про таке можна брехати.
Трюк тут в тому, що правильно скомпонована і добре придумана «велика брехня» викликає у слухача чи глядача глибоку емоційну травму, яка потім надовго визначає його погляди всупереч будь-яким доказам логіки і розуму.
Особливо добре працюють в цьому сенсі брехливі опису жорстоких знущань над дітьми або жінками.
Припустимо, повідомлення про розп'яту дитину за рахунок глибокої емоційної травми, яку воно викликає, надовго визначить погляди того, хто отримав цю інформацію, скільки б його потім не намагалися переконати, використовуючи звичайні логічні докази.
Але особливо полюбляв наш бадьорий полковник метод «абсолютної очевидності», що дає хоч і не швидкий, але зате надійний результат.
Замість того щоб щось доводити, ви подаєте те, в чому хочете переконати аудиторію, як щось очевидне, само собою зрозуміле і тому безумовно підтримуване переважаючою більшістю населення.
Незважаючи на свою зовнішню простоту, цей метод неймовірно ефективний, оскільки людська психіка автоматично реагує на думку більшості, прагнучи приєднатися до нього.
Важливо тільки пам'ятати, що більшість обов'язково має бути переважною, а її підтримка абсолютною і безумовною - в іншому випадку ефекту приєднання не виникає.
Однак якщо ці умови дотримуються, то число прихильників «позиції більшості» починає поступово, але впевнено рости, а з плином часу збільшується вже в геометричній прогресії - в основному за рахунок представників низьких соціальних верств, які найбільш схильні до «ефекту приєднання». Одним з класичних способів підтримки методу «абсолютної очевидності» є, наприклад, публікація результатів різного роду соціологічних опитувань, які демонструють абсолютну суспільну єдність з того чи іншого питання. Методики «чорної» пропаганди, природно, не вимагають, щоб ці звіти мали хоч якесь відношення до реальності.
Я можу продовжувати. Вчили нас взагалі-то цілий рік, і список методів досить великий. Важливо, однак, не це. А ось що. Методи «чорної» пропаганди впливають на аудиторію на рівні глибоких психологічних механізмів таким чином, що наслідки цього впливу неможливо зняти звичайними логічними аргументами. «Велика брехня» досягає цього ефекту за допомогою емоційної травми. Метод очевидності - через «ефект приєднання». «Гнилий оселедець» - за рахунок імплементації у свідомість аудиторії прямої асоціацію між об'єктом атаки і брудним, скандальним обвинуваченням.
Простіше кажучи, бойова спецпропаганда перетворює людину на зомбі, який не тільки активно підтримує імплементовані в його свідомість установки, але й агресивно протистоїть тим, хто дотримується інших поглядів або намагається його переконати, користуючись логічними аргументами. Інакше, власне, і бути не може. Всі методи бойової спецпропаганди об'єднує єдина мета. Вона полягає в тому, щоб послабити армію супротивника за рахунок внесення в її ряди внутрішньої ворожнечі, взаємної ненависті і недовіри один до одного.
І сьогодні ці методи застосовуються проти нас самих. І результат, до якого вони призводять, рівно той, для досягнення якого вони і були створені. Тільки взаємна ненависть і внутрішня ворожнеча виникають не в армії противника, а в наших будинках і сім'ях.
Просто вийдіть на вулицю і подивіться, як змінилася країна [Росія] за останні три роки. Мені здається, проти власного населення бойова спецпропаганди працює навіть ефективніше, ніж проти солдатів противника.
Напевно, тому, що на відміну від солдатів противника мирне населення не може себе захистити.
Comments