Бувають ситуації, коли товар має особливі властивості, певні якості, репутацію чи інші характеристики, які зумовлені характерними для цього географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактора. У цих випадках на попит продукції впливає місце її походження.
Зазначення місця походження товару (місце перебування продуцента) являє собою історично найбільш ранню форму позначення виробів і дозволяє розрізняти вироби того самого виду, що виробляються в різних місцевостях. Виникнення такого позначення відноситься до часу поглиблення процесу суспільного поділу праці і появи товарообміну. У цих умовах інформація про властивості товару без зазначення місця перебування виготовлювача не була досить повною, що не задовольняло ні виготовлювачів, ні споживачів.
Законодавче врегулювання відносин стосовно вказаних об'єктів інтелектуальної власності як на міжнародному, так і на національному рівнях окремих країн виникло на рубежі XIX -XX століть.
У сфері охорони та захисту географічних зазначень на міжнародному рівні сьогодні існує чотири основні міжнародні угоди: Паризька конвенція про охорону промислової власності 1883 року, Мадридська угода про недопущення неправдивих або таких, що вводять в оману, зазначень походження на товарах 1891 p., Лісабонська угода про охорону найменувань місця походження товарів та їх міжнародну реєстрацію 1958 р. та Угода TRIPS 1994 року.
Термін «зазначення походження» застосовується у Мадридській угоді про міжнародну реєстрацію знаків від 14 квітня 1891 року, яка, правда, не містить установленого визначення терміна «зазначення походження». Однак ст. 1(3) її містить формулювання, що дає таке роз'яснення цього терміна:
«Країною походження вважається країна Спеціального союзу, де заявник має дійсне та нефіктивне промислове чи торговельне підприємство; якщо він не має такого підприємства в країні Спеціального союзу - країна Спеціального союзу, де він має місце проживання; якщо він не має місця проживання в країні Спеціального союзу - країна його громадянства, якщо він є громадянином країни Спеціального союзу.»
При цьому в Мадридській угоді не встановлено будь-яких вимог стосовно якості чи особливих характеристик товару, щодо якого використовується зазначення походження.
Очевидно, таким зазначенням могло-б бути: «вироблено в ...» («made in ...»).
Але як насправді виглядає ситуація в Світі сьогодні? Яке значення взагалі має країна походження за часів глобальної економіки?
Нині визначення певної якості товару в ряді країн може бути встановлена на основі точного опису його або методу одержання. У зарубіжних країнах питання встановлення особливих характеристик товарів, затвердження їх опису чи специфікацій, вставлення зв'язку між певними характеристиками товарів та місцем їх географічного походження покладено на відповідні компетентні органи. Наприклад в Німеччині діє цілий ряд законів і рішень судів, котрі дуже заплутано тлумачать різні пов'язані терміни і поняття, даючи можливість зацікавленим операторам ринку використовувати це на свою користь.
Загалом на сьогодні можна сказати, що продукти у все більшій мірі стають замінними. У сфері менш спеціалізованих товарів (текстильні вироби, аграрна продукція) значення країни походження швидше падає. Багато торгових марок в нашому глобальному світі позиціонуються як глобальні. Часто споживач навіть не знає, з якої країни походить продукт. Тому країна походження або що стоїть за цим підприємство не грають у багатьох випадках ніякої ролі або ж грають другорядну роль. У більшості випадків споживач купує товар тієї або іншої марки тому, що йому подобаються пов'язані з цим товаром цінності.
Разом з тим, клеймо «made in Germany», до прикладу, все ще має чудову репутацію в Україні. Воно символізує вищу якість, найсучаснішу техніку і надійність - правда, за більш високу ціну. В цей же час загально відомо, що здійснювати контроль якості за кордоном важче, ніж у себе в країні. В Україні багато хто слушно вважає, що перенесення виробництва європейськими і північноамериканськими компаніями за кордон, здебільшого в Китай, негативно позначається на такий контроль і як наслідок — на якості продукції.
Ото-ж: чи варто сьогодні переплачувати за здебільшого маркетингові хитрощі глобалізованих виробників-корпорацій? Запитання залишається відкритим — кожен робить вибір для себе. І не в останню чергу нами керують емоції, а не здоровий глузд. :)
Коментарі